Запитання

Що Бог мав на увазі, сказавши Адаму і Єві плодитися та множитися?

Відповідь

Господь щойно завершив творіння, закінчивши Своїми шедеврами – найпершими чоловіком і жінкою, коли сказав їм плодитися та множитися (Буття 1:28). Створення світу було завершене, включаючи чередування днів і ночей, сезонів і років; з рослинами та тваринами, Адамом та Євою; і Господь задіяв Свій план наповнити його створеними Ним людьми (Ісаї 45:18). Світ став Його спадком для Адама та Єви, а діти і можливість працювати на землі – Його благословенням для них. Автор біблійного коментарю Метью Генрі написав, що Бог благословив першу пару «численною та міцною родиною, щоб вони могли насолоджуватися цим спадком … через що їхнє потомство мало поширюватися до найвіддаленіших куточків землі й існувати протягом максимально можливого періоду часу».

Кажучи простими словами, Господь бажав, аби в Адама та Єви було багато дітей, як і в їхніх дітей, і в дітей їхніх дітей. Але плідність також означає дещо значно більше. У другій частині вірша в Буття 1:28 ми бачимо корисний та бажаний результат: «…наповнюйте землю, володійте нею і пануйте над рибами морськими та птахами небесними – над усім живим, що рухається по землі!» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

Чи є благословення плідності й розмноження, подароване Адамові та Єві, повелінням для сучасних людей? Дехто дотримується цієї думки і відмовляється від будь-яких форм контролю над народжуваністю. Проте якщо Буття 1:28 є насправді заповіддю для кожного з нас, а не благословенням для людства в цілому, то ми постаємо перед декількома проблемами, особливо коли звертаємося до Нового Завіту.

По-перше, Ісус перебував на землі протягом 33 років, не маючи дружини, яка би народила Йому дітей. Будучи євреєм, Він виховувався згідно з єврейськими законами та звичаями (Галатам 4:4), і повністю виконав Божий Закон (Матвія 5:17). Але Христос не був фізично «плідним», як і не «розмножувався», що вказує на те, що текст у Буття 1:28 не містить заповіді, обов’язкової до виконання кожною людиною. Крім того, Він сказав, що безшлюбність є особистим вибором, не засуджуючи та не вихваляючи її порівняно зі шлюбом і народженням дітей (Матвія 19:12).

По-друге, апостол Павло каже, що християнам краще залишатися самотніми, ніж одружуватися (1 Коринтянам 7:38), аби цілковито зосередитися на служінні Богові (вірші 32-35). Павло стверджує, що бути одруженим – це добре, але наполягає на тому, що за певних обставин бути самотнім – краще. Під натхненням Святого Духа апостол не відмовляв би нас множитися, якби це було прямим Божим повелінням.

Зрештою, якщо плідність і множення – це конкретна вказівка всім парам давати потомство, то ми стикаємося з проблемою безпліддя. І хоча в Біблії насправді сказано, що діти є благословенням від Господа (Псалом 127:3-5), ніде у ній безпліддя не засуджується як гріх або прокляття.

Ми можемо вести життя, яке до вподоби Богові і складає Йому славу, незалежно від того, є в нас діти чи немає. Справді, ми можемо бути духовно плідними та примножувати громадян Божого Царства, якщо підкоримося повелінню Ісуса: «Тож ідіть і навчіть усі народи … навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Матвія 28:19-20).